Чемпіонат України. Мормишка

0
22


Якась вибірково-аномальна цього року видалася зима, бо достатньої товщини крига на середину зими замерзла, здається, лишень у Харківській області. Отож і вибору з місцем проведення ЧУ особливо не було. А тут ще й локдаун з усіма обмеженнями… Реально всеукраїнська першість перебувала під величезною загрозою скасування! Обміркували, зібралися, консолідували зусилля, ресурси та наважилися на проведення. На честь головного спонсору змагання носили офіційну назву «Flagman-Чемпіонат України». Представлю виключно своє бачення подій, що мали місце на Печенізькому водосховищі 22-24 січня цього року.

Чемпіонат України. Мормишка

 

Погода здивувала. Чесно, й не пам’ятаю такого, щоб напередодні змагання температура опустилася до 26-ти градусів морозу, а уже в турах прийшла справжнісінька весна з +7. До честі усіх приїжджих команд (Київ та Київська область, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська та Миколаївська області) ніхто не знітився та не спасував перед труднощами. Справжній чоловічий характер та спортивну звитягу продемонстрували усі учасники!

Чемпіонат України. Мормишка

Тренування хоч і припало на дуже різкий злам погоди (з -26 до +7), а все ж доволі чітко відкрило особливості лову та характер місцевої водойми. Обрана організаторами ділянка водосховища виглядала максимально рівнозначно і не приховувала чогось секретного, що могло би дати господарям суттєву перевагу. Хто не полінувався знайти протоколи, той зрозуміє, що для господарів ця вода не такою уже й привітною виявилася. Більш того, майбутні переможці тут провели, мабуть, більше часу, аніж харківські спортсмени. Але про усе по порядку.

Чемпіонат України. Мормишка

Окунь, плітка та густірка з йоржами значилися основними мешканцями даної акваторії, відповідно їх і треба було наловити якнайбільше учасникам. Відверто, далеко не сама рибна ділянка водойми відводилася під зони, тож треба було добряче попотіти та посвердлити, аби дістати з-під криги рибку. Як показали подальші події, навіть кілограмову відмітку перетнути далеко не усім учасникам вдавалося. При цьому в зоні «А», наприклад, з легкістю перевалювали за 2 кг, а усім відомий майстер та мій хороший друг – Щевич Іван, майже 4 кг осилив у другому турі, впевнено виборовши золото!

Чемпіонат України. Мормишка

Отже, Збірна Харківської області ФРСХО у складі Заяц Сергій, Сізон Олег, Воробйов Денис, Шувалов Юрій, Лисиця Олексій, Ізюмський Руслан, тренер-координатор – Бондар Сергій, координатори – Водяницький Костянтин та Меєрков Олександр була готова протистояти багаторазовим чемпіонам світу з Києва, Дніпра, Рівного, Луцька та інших областей. До бою!

Чемпіонат України. Мормишка


Тур перший

Мені дісталася найвіддаленіша зона «Е», де улови прогнозувалися найскромніші. Проте мене це влаштовувало, бо основну ставку тут треба було робити на окуня, багато переміщатися, добурюватися, активно шукати та не залипати без зайвої потреби на одному місці. Не те, щоби інші того не вміють, але дана тактика мені дуже близька і саме таким чином 7 років тому я здобув перемогу на ЧУ в особистому заліку. Чом би й не повторити тріумф?

Чемпіонат України. Мормишка

Так склалося, що моя зона була не лише малорибною, так ще й за розмірами найменшою, тому вже в середині туру свіжого місця для буріння фактично не залишилося. Це був суттєвий удар по моїх планах. Ще на тренуванні, думаю, всі зрозуміли, що рибі до вподоби ділянки з більшою глибиною, які і розбурили першочергово. У прив’язці до зон, скажімо, глибина в 3 метри була рибною, а вже 2,7 м – пустою.

Чемпіонат України. Мормишка

Зробивши зі старту близько 20 лунок, замкнувши їх умовною кривою, я приступив до перевірки. Поодинокі клювання та вдалі підсікання неспішно наповнювали відділ для риби мого ящика, але темп такого наповнення не виглядав вражаюче. Хай і решта учасників не особливо-то ловили, але відомо – як ти не виблискуєш і маєш провали в клюваннях, то обов’язково знайдеться той, хто тебе обійде.

Чемпіонат України. Мормишка

Не секрет, що біла риба зазвичай підходить не відразу і потребує масивного закорму, але Макій Андрій уже в кінці першої години вирвався вперед якраз за рахунок пійманих гарних густірок. Я одразу добурився та зрозумів швидко, що мої лунки знаходяться на більш мілкій ділянці, а отже шанси на підхід білої риби примарні. А тим часом три чемпіони світу – Жалнін Віктор, Стадніченко Віталій та Новгородський Денис, з якими мене звів жереб, очевидно, успішніше за інших збирали поодиноких окунців і мені нічого не залишалося, як робити те саме, періодично навідуючись на стартову базу та кут «імені Макія», котрий періодично виявлявся доступним для облову. А ще Новіков Антон непогано ловив наодинці поодаль від колег. Решта учасників більш скромно виступали.

Для максимального темпу обрав варіант з важкою мормишкою 2,5 мм та жилкою 0,058 мм. Може й варто було раніше перейти на мормишку 2,3 мм, бо холостих без повторів клювань відмічав достатньо, але що зроблено, те зроблено. Лунка за лункою пролітали в намаганнях зловити якнайбільше. Костя Водяницький на правах координатора моєї зони регулярно сповіщав мене про хід льодового побоїща в зоні «Е», а старший суддя зони – Копчак Сергій та його одеський колега повністю забезпечили Феміду.

Чемпіонат України. Мормишка

Під кінець туру перехитрив таки гарного по спортивним міркам підлящика та плітку, фінішувавши загалом 5-им. Чесно кажучи, розраховував на більше, проте склалося саме так, як склалося. На превеликий жаль, лишень Юра Шувалов у нашій Збірній проявив себе по-справжньому якісно і став 2-им, тож Харківська команда могла тепер розраховувати хіба-що на бронзу, та й то при дуже вдалих розкладах.


Тур другий

Відступати, як кажуть, нікуди, та й ризикувати бездумно виглядало дурною справою. За жеребом мені знову дісталася віддалена зона «D», де біла риба малочисельна і не спроможна кардинально перебити окуневий гандикап. Як і до цього, розбурився доволі широко, аби якнайшвидше зрозуміти рельєф та ділянки хоч трішки більшої концентрації риби. Стартове розбурювання завершив найпершим. В моєму активі уже було два окуні, коли учасники лишень почали опускати свої мормишки під кригу.

Чемпіонат України. Мормишка

Навіть з урахуванням моєї мобільності частину лунок суперники перевірили ще до мого підходу туди. Хай це й не зовсім по джентельменськи вважається та правилами не заборонено, якщо лунки не позначені прапорцем. А як же ти їх усі захистиш, коли прапорців у тебе лише два? Один з них я залишив на стартовій базі з надією, що до краю зони рано чи пізно підійде біла риба і це стане солідним доповненням до окуневого доробку.

Чемпіонат України. Мормишка

Смугастий зі старту клював доволі непогано, на двох з трьох лунок вдавалося спіймати рибу. Зі слів нашого координатора – Бондаря Сергія, мені не варто було нічого у своїх діях змінювати. Перепелиця Роман та Сидорякін Влад – звісно, знані майстри, та й у них справи не йшли геройськи. От і добре!

Накинувши коло зі своїх лунок і зібравши перший врожай з окунів, я забіг на стартову базу, де кивочок впевнено випрямився, лиш тільки мормишка досягла дна. Є! Хтось дуже впевнений у своїх силах потягнув униз, так що я ледь встиг ослабити і без того не затягнутий гвинт на шпулі вудки.

Це підлящик, втрата якого хоч і не виглядала би смертельною подією, та все ж до лав невдах, у котрих бонусна риба зійшла чи обірвала, мені потрапити не хотілося. Під час виважування неодноразово ловив себе на думці, що будь-яке секундне хвилювання чи азарт з панікою легко би звели нанівець усі намагання, тож тримав себе в руках настільки міцно, наскільки це робить пияка з пляшкою. Хвилини зо три, мабуть, я «доїв» жилкою 0,058 мм підлящика, поки того зрештою не підхопив рукою у лунці. Бонус мій! Поїхали далі.

Чемпіонат України. Мормишка

Приховати затяжне виважування можливостей не було, тож деякі суперники уже були поруч в намаганнях і собі долучитися до щасливчиків з сопливцями в улові. Смачно докормив сумішшю насадки та кормового мотиля та й пішов збирати окунців далі, залишивши лунку під пильним наглядом прапорця.

Одразу хотів би відзначити надвисокий рівень суддівства, що власне й не виглядало дивиною, адже майже усі старші судді зон мали величезний досвід та національні категорії. Сиротенко Сергій, Бабунов Андрій, Левченко Віталій, Шамрай Микола, Копчак Сергій та інші чітко й впевнено «розрулювали» будь-які спірні питання. Доречи, суддівська колегія загалом була представлена харків’янами, киянами, тернополянами, одеситами та полтавчанами, так що ніхто не міг дорікнути за лояльне ставлення до когось.

Чемпіонат України. Мормишка

Не пам’ятаю точно, скільки й де саме мені пощастило доловити, уже достатньо охолонувших до їжі окунів, як на моїй суперлунці знову таки клюнув підлящик. Уже після церемонії зважування я зрозумію, що ці два бонуси ні стілечки не змінили б мого місця в зоні (окунів ловити мені вдавалося теж вправно), але зараз я традиційно увімкнув максимальну концентрацію та уважність, абстрагувавшись повністю від заздрісних коментарів суперників. Тут все чесно, бо я теж радію, коли у суперника сходить риба. Виважував без поквапу, бо жилки-паутинки не пробачають поспіху та помилок, і мав зрештою успіх. Якраз і ведуча прямої трансляції – Ольга Кубанська зі своїм напарником підійшли до нашої зони, професійно висвітлюючи події турніру. А згодом і майстер фото-та відео справи – Куров Олексій, доповнив яскраву колекцію світлин чемпіонату. Його роботи, доречи, й представлені в даному звіті.

Чемпіонат України. Мормишка

Не хочу здатися хвальком та вже за годину до фінішу розумів, що моє місце не повинне бути нижче другого, а перемога в зоні дуже реальна. Можливо вона б і сталася, якби на останній хвилині матчу я б реалізував легеньке клювання і та рибка затягнула на 40 г чи більше. А так зону взяв Міхненко Олександр, котрий разом зі Щевичем І. витягнули Рівне на срібний п’єдестал. Молодці!

Чемпіонат України. Мормишка

Харківська область зайняла за підсумком провальне 9-те місце. Безперечно, яскравим та вдалим можна назвати хіба-що виступ нашого молодого Шувалова Юри, котрий став 4-им серед кращих українських мормишечників. Моя 8-ма підсумкова сходинка, хай і не геройська зовсім, та теж дозволяє дивитися з оптимізмом в плані відбору до лав Збірної України. Хай ця наша невдача стане гарним уроком на майбутнє! Як на мене, у нас складається гарний колектив, і перемоги ще прийдуть.

Щиро вітаю усіх учасників Flagman-Чемпіонату України, а особливо призерів. В особистому заліку перемогу здобув Щевич Іван, срібло – Макій Андрій, бронзу – Зайко Олексій.

Чемпіонат України. Мормишка

У командному підсумку неймовірну жагу до перемоги проявили спортсмени із Запоріжжя, друге місце вирвала Рівненська область, а третє – Дніпропетровська.

Чемпіонат України. Мормишка

Окремо хотів би відзначити організаторський талант Заяц Сергія, котрий виступив, безперечно, ключовою фігурою в підготовці цього заходу, а компанію Флагман – за підтримку спортивного руху нашої країни!

До нових зустрічей на твердій та рідкій воді!


 


Фото Курова Олексія

Источник

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here

5 × один =